Косий крій

З самого дитинства нам відомий образ грецької красуні – безкінечно граціозної, гордовитої, зі світлими кучерями та легким одягом, що численними фалдами стікає по її фігурі, огортаючи  чуттєві перса та  жіночні стегна . Варто сказати що одяг той не відзначався складністю крою,пошиття або оздоблення. Але що ж  робило його таким пластичним і ритмічним? Відкрию вам секрет – то був косий крій! Саме він дозволяв так гармонійно огорнути фігуру і задрапірувати всенький одяг складками. Прийнято вважати, що в мистецтві створювати  одяг ,що підкреслює всі  горбики і впадини жіночого тіла, гречанкам, не було рівних.

Косий крім ми можемо зустріти ще раніше , а саме у трипільському вбранні. По багатому археологічному матеріалу можна прослідкувати численні косі лінії та бездоганно облягаючі силуети на жіночих трипільських фігурках. Ви, звичайно,можете зауважити, що смужки – то просто оздоблення. А от і ні – скажу я вам. Адже будучи народом землеробів, вони були достатньо практичними людьми, і навіть численні закарлючки на їхньому посуді не для краси, а для більш серйозних цілей. 

Після греків  про існування косого крою на деякий час забули. Але на початку ХХ ст. на нього знову звернули увагу.   

         В 1922 році  Мадлен Віоне почала використовувати „діагональний

крій”. Вона ввела нове розуміння одягу – не як штучної оболонки, а як природного продовження і прикрашання фігури, що підкорюється тілу, слідкуючи за його рухами . Мадам  Віоне виявила, що в матеріалі одягу діють вертикальні напруження розтягу, що пов’язані як з вагою самої тканини, так і з рухами людини. І якщо тканину розмістити так, щоб її нитки складали кут 45⁰ з вертикальними навантаженнями, то можна використати велике поперечне звуження і досягти ефектного облягання фігури. Такі закономірності закладені навіть в природі, і можливо тому були відомі вже давнім трипільцям, котрі широко використовували прилеглий силует у одязі. Виявляється, що тіло черв’яків може розтягуватись за рахунок того, що його шкірка армована системою гелікоїдно розміщених колагенових волокон. Скроєний по косій одяг розміщується на тілі людини, так само, як шкіра на черв’яку .

Віоне плідно працювала до другої світової війни, а потім про косий знову крій забули.

Традиції косого крою продовжив Джон Гальяно. В своїх колекціях майстер використовує не тільки такі характеристики даного крою, як прекрасна драпіруємість і додаткова пластичність, а й можливість зміни напрямку малюнків тканини, таких як клітинка і смужка.

Сукні Мадлен Віоне

Сукня Мадлен Віоне

Ідея косого крою є актуальною не тільки в проектуванні одягу, а й в ракетобудуванні. В часи Віоне корпус ракети почали будувати у вигляді циліндричної труби, що отримувалась гелікоїдною (спіральною)  намоткою двух груп скловолокон, повязаних між собою смолою. При розміщення намотки під кутом осьова деформація збільшується, що є менш небезпечним для палива. 

Вирішення задач проектування бажаної трьохвимірної форми і при проектуванні одягу, і при проектуванні вітрил, повітряних куль, надувних човнів є майже однаковими. Як ще один приклад розглянемо спосіб  проектування вітрил. Принциповим є розподіл напружень, які мають проходити по ниткам основи. При зсуву ниток може відбутися розрив волокон. При розміщенні матеріалу по косій цього не станеться.

От такий він - косий крім. Він таїть в собі величезні можливості, котрі, ще відривати і пізнавати наступним поколінням.